Ніколассон - Володар Мух (муз. Лихолесье) | Текст песни

• Тексты песен
• Ніколассон
• Володар Мух (муз. Лихолесье)

vk.com/nikolasson_poetry

У сутінках Звір до нас шепотів
шарудінням піску від наших тіл,
голосами хащів, листям дерев,
годинниками, що бігли вперед,

Ми сиділи в колі, і кожен – сам,
на землі малювали знаки списами,
і в кожного з нас у руках було
потріскане окулярів скло.

Звір казав нам про те, що час іти.
Наш ліміт того, що він нам простив,
вже давно усяку межу перетнув –
кожен сам повинен нести вину.

Звір казав, що більше ніхто за нас
не заступиться. що відтепер стіна –
наш кордон. А не обрій, як це було.
Що, уперше в себе пустивши зло,

ми навіки його поселили там.
Звір сидів у темряві і листав
наші душі, ніби чорновики,
що тепер не будуть уже ніким

дописані, крім лише нас самих.
Він стирав наші спогади, сміх – і ми
відчували, як холод біжить по спині,
Хоч вогонь був тут, біля наших ніг.

Ми ловили кожне слово його,
ми кидали спогади у вогонь,
ми складали слова в бойові кличі,
малюючи попелом по обличчях.

Ми боязко брали до рук списи,
стискаючи древка з останніх сил.
Ми здирали минуле, як шрами корости
і вчились бути дорослими.

Зірвавшись, вітер вогонь роздмухував.
Годуючись нашим страхом і муками,
над нами літав Володар Мух,
і ми возносили славу йому.


Ніколассон еще тексты