Ніколассон - Дорога Воронів (муз. Fabrizio Paterlini) | Текст песни

• Тексты песен
• Ніколассон
• Дорога Воронів (муз. Fabrizio Paterlini)

http://vk.com/nikolasson_poetry

Він жив в робітничій общазі,
працював у жеку електриком,
сидів у запої останнє тисячоліття,
багато палив.
Виходив зі свого стазису
ненадовго і недалеко –
залитися і купити на ранок пива.

Найліпшим другом мав пса
що жив у підвалі,
побитий життям, лишаєм, людьми і дорогами.
Напивався сам
або із давнім товаришем,
який працював на котельні і звався Сварогом.

Іноді –
згадував інших,
яких не стало.
Вони позникали – століття тому чи вчора.
Не бажаючи вічності
в межах кількох кварталів,
кинули все
і пішли
дорогою
воронів.

Відрізняючи осінь від літа лише за холодом,
він давно перестав слідкувати за часом і простором.
Він не міг себе вбити,
в інших – теж не виходило,
бо богів оминають хвороби, ножі та постріли.

Він мав давнє ім'я, але вже забув його значення.
І, зціпивши зуби,
так,
що щелепу зводило,
кожноі ночі, незмінно, у снах бачив, як
тоне у злих і холодних дніпровських водах...

...Він жив в робітничій общазі,
працював у жеку електриком,
ночами, як звір, забивався в свою нору,
багато палив.
Говорив
короткими фразами з давньої лексики.
Його звали Перун.
Але зараз це неважливо.