Перший день осіннього маршу буде раптовим. Чуєш там! Кляті ледарі, бабцю вашу, куйте підкови всім вітрам! Запрягайте їх і моліться всім шаленим і всім святим, Не ховайте від Бога лиця, щоб дорогу нам освітив.
Згодуйте воді усі мрії, даруйте шторму свій сміх, Славте вітер, бо доки він віє, ми залишаємося в живих. Кожен, хто хоче дожити до літа, хай позбавляється від снів - Для цього щовечора щедро лийте в горло ром, а із горла - спів.
І щоразу як хвиля падає, розтікаючись по кормі, Зустрічайте її з радістю - ось, вашу мамцю, сезон штормів! Західний обрій - тонка лінія, нас веде по Шляху Зими. Санта-Марія, Пінта і Нінья тут пройшли - тож пройдемо й ми.
Кожен освячений в цій гонці вже нагородженим є сповна - Доки ми пливемо за сонцем, смерть від старості нам не страшна. Осінні вітри - це найкращі весла, тож восславимо їх усі. Цій воді не було так весело ще із атлантівських часів.
І доки обрій нам буде ґратами, доти ви пам'ятайте це: Хто пасажирів моїх займатиме, той для кракена стане живцем. Люди, що йдуть за своєю долею, гідні слави повік-віків. Кожен із нас пілігрим по-своєму, тож не смійтеся з диваків.
Хай волею Бога вітри будуть злими - для нас це просто більше зусиль, Бо ми не для того покинули Плімут, щоб захлинатися серед хвиль.
Десь там - таверни з дівками та грогом, А тут - вода і, напевно, слава. Господи, освіти нам дорогу І бережи \"Мейфлауер\".