за цей час все би мало вистигнути, догоріти, поблякнути повністю. я старався змінити істину, відшукавши заміну в чомусь... та це мало не більше змісту, ніж купівля підробних "конверсів"... я залежний від цього міста, і залежність - невиліковна. я залежний від сірих вулиць, що туманом масним клубочать, від вокзального злого гулу, що бентежить спокійні ночі, від п'ятиповерхових вуликів у сузір'ях ліхтарних точок, і від цитат з "контакту" та "Улісса" - на асфальті, дитячим почерком. я залежний від тихих двориків із радянськими каруселями, від ранкового крику воронів, що холодним повітрям стелиться, димних пабів, що, ніби Морія, простелилися підземеллями та дерев, що пустили корені, розбавляючи сіре зеленню. я залежний від милих пар, які за руки гуляють на кежуалі, від порожніх осінніх парків, для яких тільки небо - межі, від "хрущовок", що сірим фоном підставляють боки для тежиків. я залежний... і як кайфово відчувати таку залежність!..