я довго мовчав, хоча це вбивало і злило. ігноруючи ваші події та іконостаси, я створив собі світ, і був чесним у ньому і з ним. але ви так стараєтесь бути хоч чимсь особливими, що просто стаєте суцільною сірою масою, хоча це й не додасть вам сірої речовини.
я б закликав покаятись, кажучи, типу, не пізно ще, але я не святий і не пастор, тож просто стримаюсь. сподіваюсь, ви все ж прочитаєте ці слова. ви так любите звати поетів недбало, за прізвищами, й після цього - хвалитися тим, як пили із ними, ніби це додає хоч якоїсь значимості ВАМ.
ви хизуєтесь тими, кого особисто знаєте, чию руку потисли, і хто - нехай випадково - даючи автограф, впізнав - чи згадав - вас... ви обрали кумирів, настільки їх зневажаючи, що здираєте їхній стиль до останнього слова, і робите вигляд, ніби це ВАШІ слова.
ви шматуєте ідолів - фрази, звороти і коми, і кидаєте в натовп, зриваючи крики захоплення - цифрові фотографії дров, що самі не горіли. завелика честь - називати вас епігонами. я скажу простіше. ви - лише ксерокопії, і у ксероксі явно закінчувалось чорнило.
ви - не плід проблеми. ви - причина і корінь. жуючи мотиви, метафори, теми і рими, ви уже не вторинні, ви - тисячні і мільйонні. ви готові читати лайно і його відтворювати, якщо це лайно підписане правильним іменем того, хто належить до вашого пантеону.
вам, напевно, казали багато. і це не найгірше. не мені вас судити. а істину - точно не нам. але ви, САМЕ ВИ, забрали з поезії вірші