я у постійному русі, немає часу зупинитися, щоби віддихатись інколи приходить думка, що в дорозі я провів вже більше часу ніж вдома цей пейзаж за вікном, міста, машини, люди випадкові зустрічі, ніяких імен, тексти лише як моменти спогадів, в них я знаходжу себе у тлі останніх років скільки зруйновано відносин кілометрами, тікати від правди, шукати іншу реальність машини що в повітрі, не дадуть більше свободи але це не бентежить рух як стиль життя, спробувавши не зупинившись кава на жд вокзалах сни в очікуючих залах я намагаюсь все пам'ятати, закарбовувати це олівцем на листках паперу багато що сказано, багато що написано і вже гріх піднімати цю тему із дна на гору
я не шкодую за пройдені милі дякуючи ним я сформував свої цілі
буває кажуть втрати відчуття міри, і взагалі не відбувається навколо нехай, нехай так і думають, мабуть їм від цього краще, згодом не їм мене судити, і мені не їх я залишився патріотом своє батьківщини, нехай це не вся країна, лише частинка, але вона моя коріння і мовою, я завжди буду повертатися, на день на місяць рік нехай не завжди раді, та відчуття ужгородскьої кави на вустах це те ради чого їду зрештою, рухаюсь аби жити, я ні звідки не тікав, ні за ким не біг просто живу, змінювати щось немає сенсу, пусті балачки про велике, а насправді все так просто таким і залишиться в моїй уяві немає поганий днів я лише хороші та трошки гірші розумію, всі з часом розбіжимося, і даремно казати інше, спершу дружина, діти, а потім не до друзів якщо по іншо, я дійсно буду радий, з вами від початку і до кінця, посвячую цей лист з Праги.....
я не шкодую за пройдені милі дякуючи ним я сформував свої цілі