Мамо, мамо, я скоро помру, Не рятуйте мене, не треба. Не ріжте ні брата мого, ні сестру, Бо не впустить нас бозя до неба. А як серце моє навіки ззасне, Не вбивайтеся з горя, нене. Покладіть юіля вишні в садочку мене І лягайте самі коло мене. Забринить понад нами бджола золота. А та вишня весняної ночі Накриватиме цвітом наші чола й уста, І росою вмиватиме очі.