Той сад, і ніч, і зорі — де вони тепер? Згадай, як весна цвіла, зі мною ти рада йшла. А в серці — мов крик… А серце розривалось, бідне, прощалось з тобою навік. Ти їдеш в далекий край… прощай, люба, прощай! Ой строгий життя закон: востаннє глянь з вікон,— я кличу тебе весь час, життя ось розлучить нас! Як гарно було нам! Та я… я знову сам.