17. Ах, ушли мої літа (слова та мелодія Г. Сковороди)
ах ушли мої літа марно с сего світа ох як у сні мні здалося, що на світі прожилося аж тут смерть за мною як єсть страшна собою єще гнівом розпалена аки львиця роздражена люто-звірсько рикає в путь скоро понуждає не прибрану, ні готову велить хти і такого вік молодий, мій лем, тілом здраво владій, лем. хтів і світу послужити аби за ним не тужити світ молодим сприяє старій добра не знає почим вадость пам*ятати когда світа не дознати будет время свободно жити богоугодно старость бо будет на тоє аби ділати благоє тройце преблагая прости ми діла злая дай щ хоч мало єще жити тебі Богу послужити страх Твой в собі іміти в Тобі самом почити я з Тобою в небі жити во вік віка Тя хвалити