Не пиймо, браття. сл.о. Романа Назаркевича Традиційно на Вкраїні, на весіллях-іменинах, На дорогу, й навіть «на коня», П`ють усі, бо так нам гоже, Примовляючи: «Дай Боже!», Наливають мало не щодня. Марно тратять силу молоду, В чарці топлять радощі й біду.
Приспів: Не пиймо, браття, не пиймо хлопці! Нехай лукавий не колише нас у снах. Не пиймо, любі, не пиймо, друзі! Нехай розквітне у дикім лузі Чарівна квітка щастя і добра!
Можна випити чарчину на весіллях-іменинах Доброго червоного вина. Але, браття, то не гоже Примовляти нам «Дай Боже!», Де горілка – Бога там нема. Трутизна наповнює бокал І нечистий править там свій бал.
Селами – містами бродить, Тисячі у тьму заводить Хитрий і підступний ворог наш. З диким ревом оковита, Очі кровію налиті, Марширує свій смертельний марш. П`яні чоботи ворожі Потоптали честь і вроду, Взяли нашу націю в полон. В саркофагах і у трунах Ми хороним старших, юних, Проводжаем їх на вічний сон.