Я запрошу тебе не на каву,а на зірки. На вечір удвох десь у закутку темної вулиці, З присмаком спогадів безпощадно-п'янких, Що стали б сюжетом для фільмів Кустуриці.
Я запрошу тебе без віз,без всяких білетів За кордон свого тіла,в театр тіней. Зачитаю тобі іноземних поетів, Про вічну любов,що вмирає на другий день.
Я запрошу тебе десь,скажімо,на сьому. В самісіньке серце,приходь саме туди. Роздягайся скоріш,почувайся як вдома І вже ніколи,нікуди від мене не йди!