Темна нічка гори вкрила, Полонину всю залила, А в ній постать сніжнобіла - Гуцул Ксеню в ній пізнав.
„Гуцулко Ксеню, Я Тобі на трембіті, Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар."
Пролетіло жарке літо, Гуцул іншу любить скрито, А гуцулку синьооку В ніч останню він прощав.
„Гуцулко Ксеню, Я Тобі на трембіті, Лиш одній в цілім світі Розкажу про свій жаль. Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар."
Черемоша грали хвилі, Сумували очі сині, Тільки вітер на соснині, Сумні пісню завивав: