Ми ходим вулицями міста одного В одній кав’ярні в нас Амур пускає стріли І не злічити скільки вже було нагод, Щоб я і ти у цьому всесвіті зустрілись.
І все би вирішилось просто, як би ми Розбіглись в просторі, як два авто на трасі, Але щось трапилось в останню мить зими, І нас тепер немає двох в одному часі.
- Яка виснажлива весна, У цьому році, Я ще у березні, а ти на тому боці Ти в травні де буяє цвіт Бузку та вишні, А я шукаю тебе там, Де ми колишні.
Твоїх парфумів трунок треться, наче кіт Навколо мене, але як тебе дістати, Я п’ю, і бульбашки розштовхуючи лід, Пливуть до стелі, як у синь аеростати. А навкруги гуркочуть солов’ї німі, І наче палуба підлога під ногами, І хтось на чорта дуже схожий в напівтьмі, Кладе на стіл мені рахуночок с боргами.
- Яка виснажлива весна, У цьому році Я тут у березні, а ти На тому боці, В твоєму травні вже цвітуть Бузок та вишня, А я шукаю тебе там, Де ти колишня.