Вчора з твоїх очей Знову лили дощі І теплих слів парасолі Діставати мерщій Було безглуздо й запізно — Не допомогло б. Ти таким чином навмисно Рятувала любов.
Вода була тепла, любила нас Заливала вогні пожеж Проте пити в останній раз Я б її хотів. Терпкі краплі твоїх образ Їх всесилля немає меж. Я готовий зупинити час Лише б не бачити їх.
Слова всі спалює свічка, Але все ж не мовчи. Кохання спалює звичка Але прошу, не йди! Бо твої щоки солоні Все ж краще ніж пустота. Я обіцяю,до ранку Їх висушу об вуста.