Бачив у сні місто я ніким незгадане, Над містом плив у човні шляхом нерозгаданим. Крізь гладь води відчувалося подих спокійних снів, Хтось в далині чудну пісню безкрайню на волю лив.
Не відрізнить: чи зірок то в воді відображення, Чи міста вогні, але щось так неспинно вражує. Сивий поет щось старанно виводив своїм пером, Він знав секрет, як змінити на краще цей світ кругом.
І човен мій поринає зі мною в безмежну синь, Серцем своїм відчуваю незнану я ту глибинь. Я би зберіг всю відраду народжених чуттів, Але день на поріг, він ховає сон, він володар снів.