Затавруй мене зорею Най на мені сяє. Пломенить потужним блиском, світиться, палає. Я ж горітиму із нею доки сила буде. Небосхил захмарить подив, Слів забракне людям.
Бо неможливого не має! Для тебе неможливого не має!
Тіло зпепелить проміння Зоряного сяйва Та у Небі зажевріє багряна заграва. Як світанок усміхнеться рожево-кривавий Звітріє в ранковій тиші зле, недобре, зайве.
Бо неможливого не має! Для тебе неможливого не має!
Здимію у невагомість, вкутаюся в хмари. Затавруй мене зорею заради забави. Я ж горітиму із нею доки сила буде. Небосхил захмарить подив, Слів забракне людям.
Бо неможливого не має! Для тебе неможливого не має!