Темряви безодня в глибині печер вогких Береже відлуння від вогненних слів Богів Тихий сивий спокій диких крижаних вершин... В пам'яті віками ще тримає їхній спів
Світло зір яскравих Манить душу вдалечінь Не дає заснути І нестримно сліпить очі Від старих легенд Залишилася лиш тінь І її ховає Непроглядний морок ночі
Вітер у долинах заснував кубло печалі Сховані під снігом русла буйних рік замерзлих Та недовго холод пануватиме навколо Сонце повернеться і весною крига скресне
Світло зір яскравих Манить душу вдалечінь Не дає заснути І нестримно сліпить очі Від старих легенд Залишилася лиш тінь І її ховає Непроглядний морок ночі