Лягай мені, німина, Тихо на коліна. Тиждень-другий і землі Піде з рота піна. Вийдуть з дому двірники - Стануть гарувати, Але марно - все одно Будем зиму, будем зимувати!
І Лягай мені на коліна, Я розкажу тобі, Жучка, Як вони, як вони рвуться, Як пси. Боже, спаси, Як страшно! Як вони рвуться і падають. Скриплять дерева: "Нас кидають". Як би то, як би не дати їм піти? Може, ти Скажеш?
ІІ Лягай, приблуда, на коврику, А я візьму собі ковдру. Колами, колами Зграї над коминами Втікають від зими.