О, як мало днів, як же мало днів. Я тебе -на чверть, ти мене -на пів. Тільки не дивись, як я буду йти, Сам від того йдеш в руки гіркоти. Всі мої слова, я на них стою. Що тобі до них? Я не продаю! Твоя кислота в моїй простоті Випалила всю ЛЮ..
Звідки в тебе це? Хто тобі відкрив? Я би не змогла, в мене якось криво! Всі мої слова креслять в собі текст, Рвуть на собі шрифт, залишають \"екс\"! Он твоє вікно, в ньому я живу, В ньому я себе майже неживу.. Звідки в мене це, хто мені відкрив? Дай вгадаю: ЛЮ..
лю.. ох, не вимовлю..
О, как мало дней, как же мало дней. Я тебя-на четверть, ты меня-на пол. Только не смотри, как я буду идти, Сам от того идешь в руки горечи. Все мои слова, я на них стою. Что тебе к ним? Я не продаю! Твоя кислота в моей простоте выпалила всю ЛЮ ..
Откуда у тебя это? Кто тебе открыл? Я бы не смогла, у меня как-то криво! Все мои слова чертят в себе текст, Рвут на себе шрифт, оставляют \"экс\"! Он твое окно, в нем я живу, В нем я себя почти неживой .. Откуда у меня это, открывшему? Дай угадаю: ЛЮ ..