Я майже робот, мої думки у циклі. Дивитись хочу тільки праворуч і вверх. Закрию очі, навколо тільки тиша, Минуле я залишив, більше там нічого нема!
Краплі дощу дарма намагаються, Оживити плоть асфальту, де серця нема! А біль і страх не розлучаються, Я шукаю в своїх схемах краплинки тепла!
Я майже робот, майже робот.
Я майже робот, я майже здатен жити, І подумки спинити час, що тікає дарма. Під шаром сталі лишилось справжнє серце, Воно для тебе б’ється, більше там нікого нема!
Краплі дощу дарма намагаються, Оживити плоть асфальту, де серця нема! А біль і страх не розлучаються, Я шукаю в своїх схемах краплинки тепла!