Чуєш, як дихає вітер навколо тебе і світу На місце наших прадідів прийдуть маленькі діти. І ми розкажем їм про сонце, про небо і зорі Про гори, ріки, наших предків і про Чорне море. Майбутнє в твоїх руках, воно сміється і плаче Згадай тепло батьківських рук і подаруй йому краще. Віддай усе, що маєш, вклади усю свою душу Подаруй радість і тепло, а я іти далі мушу. За сірі гори, там де літає чорний ворон, Де наші предки крізь віки тримали оборону. Віддай усі свої сльози і забери мою радість Воїни довго не живуть, я не зустріну тут старість. Я їх проллю по весні теплим вечірнім дощем, Часто я згадую дім, накрившись сірим плащем, Щоб сміх дітей карооких лунав по нашій країні, Щоб на могилі написали: «Слава Україні!»
Це моя рідна нація, це моя Батьківщина Одна велика неповторна у світі родина. Низько вклоняюсь і вшановую пам’ять героїв Тих, що поклали голови в бою за нашу волю. І поки вітер колихає вербу і калину, І поки діти пам'ятають мову солов'їну, Січових козаків, Шевченка, Дніпро і Карпати Я буду радий за неї своє життя віддати.
Сльози матері упадуть на землю росою За рідним сином, що для народу став безсмертним героєм. У двадцять років йшов під кулі за рідну країну На вірну смерть! Так! - Бо це його Україна! Кращі сини Батьківщини Поклали голови за нас, за майбутнє твоєї дитини. І наш обов'язок продовжити ними почате, Щоб через роки міг кожен із гордістю сказати:
Це моя рідна нація, це моя Батьківщина Одна велика неповторна у світі родина. Низько вклоняюсь і вшановую пам’ять героїв Тих, що поклали голови в бою за нашу волю. І поки вітер колихає вербу і калину, І поки діти пам'ятають мову солов'їну, Небесну сотню, козаків, Дніпро, Шевченка, Карпати Я буду радий за неї своє життя віддати!
Це моя рідна нація, це моя Батьківщина Одна велика неповторна у світі родина. Низько вклоняюсь і вшановую пам’ять героїв Тих, що поклали голови в бою за нашу волю. І поки вітер колихає вербу і калину, І поки діти пам'ятають мову солов'їну, Небесну сотню, козаків, Дніпро, Шевченка, Карпати Я буду радий за неї своє життя віддати!