Не кидай мені свої карти, Я і так знаю хто ти. Нам, напевно, більше не варто Збуджені телемости будувати І головою вниз падати й падати. Не кидай мені свої карти, Я і так знаю хто ми. Нам давно уже було би варто Стати невидимими Для холодної, як чужий готель, І нудної зими.
Ми так ховалися від зими 18 хвилин назад! Листопад, стали митими ми знов. Ми так ховалися від зими 18 хвилин назад! Листопад, листопад, листопад!
Ти все далі, далі і далі І сльоза - холодне скло, І, здається, більше немає Днів, які б не замело, Але кожен з нас у своїх снах Бачить тільки тепло! За вікном ми - вулиці свято, За вікном ми - радість і сміх! Знову той лиш може почати, В серці хто забути зміг Мов холодний, як чужий готель, І пронизливий сніг!