Бій на світанні, сонце і дим. Мало хто знає, що ж буде з ним. Що буде завтра в юних думках – В когось надія, а в кого страх.
Гілля калин похилилося. Мама, кому ж ми молилися? Скільки іще забере вона Твоїх дітей не твоя війна?
Стали батьками доньки й сини, Все кольорові бачили сни. І цілували руки брехні, За тихі ночі віддали дні.
Гілля калин похилилося. Мама, кому ж ми молилося? Скільки іще забере вона Твоїх дітей, не твоя війна?
Так було добре там і колись. Там, де без поту і там де без сліз. Тільки не було в того мети – Я так не можу, а як зможеш ти? www.GL5.RU Гілля калин похилилося. Мама, кому ж ми молилося? Скільки іще забере вона Твоїх дітей не твоя війна? Скільки іще забере війна Твоїх дітей...