Годі вже Не держи Меня больше в ладонях, Не держи, не держи. Хватит, Я слишком долго был в плену, Хватит, хватит. Настала весна, Но снег на рассвете Заметет каждое слово и шаг. Я пойду – утро уже близко, Не потеряй мой терновый венок.
Приласкай Ты меня поцелуем Еще хоть раз, в последний раз. Моя боль влилась Отравленным ручьем В любовь и обиды... Хватит, Спустя дни, спустя ночи Все пройдет, развеется, словно сны. Я хочу потушить этот костер, Видишь, Пепел вместе с ветром летит. Хватит. Хватит...
Уже поздно. Я не слышу твоих слов, Хватит, прости. В сердце – печаль, Но я не жалею, Не держи, отпусти. Кто-то мне это, Словно злой рок, нагадал... На любви чернеют кресты, Я не хочу оставаться в тебе. Сил больше нет, не держи, отпусти, Хватит, хватит.
Не держи Меня больше в ладонях, Не держи, не держи. Хватит, Я слишком долго был в плену, Хватит, хватит...
Хватит...
Не тримай Мене більше в долонях, Не тримай, не тримай. Годі вже, Я набувся в полоні, Годі вже, годі вже. Ще весна, Але сніг на світанку Замете кожне слово і крок. Я піду – мало часу до ранку, Не згуби мій терновий вінок.
Приголуб Ти мене поцілунком Ще хоч раз, тільки раз. Влився біль мій Отруєним трунком До кохань і образ. Досить вже, Через дні, через ночі Все мине, наче сни, відлетить. Загасити я вогнище хочу. Бачиш, Попіл за вітром летить. Годі вже. Годі вже.
Пізно вже. Слів твоїх я не чую, Годі вже, ти прости. В серці – сум, Але я не жалкую, Не тримай, відпусти. Хтось мені, Мов карання, наврочив. На коханні чорніють хрести, Я в тобі залишитись не хочу. Сил нема, не тримай, відпусти. Годі вже. Годі вже.
Не тримай Мене більше в долонях, Не тримай, не тримай. Годі вже, Я набувся в полоні, Годі вже, годі вже...