Джульєтта, якби ти тільки знала, Як невимовно мало залишилось у нас Поетів, ти б, мабуть, не мовчала, Якби ти тільки знала, який навколо час.
Я знаю, ти б могла, Змінити нас могла.
Моя Джульєтта, от би ти побачила сама, Яка на твоєму балконі настала зима, Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та, Хіба ти б сьогодні мовчала, Джульєтта?
Побути я міг би коло тебе, Побути і відчути, як рятувала ти Ромео від цілої планети, Бо часом і від себе так хочеться втекти.
Я знаю, ти б могла, Змінити нас могла.
Моя Джульєтта, от би ти побачила сама, Яка на твоєму балконі настала зима, Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та, Хіба ти б сьогодні мовчала, Джульєтта?
Сьогодні усе не так, Джульєтта. Монтеккі й Капулетті давно уже сім’я. Я знаю, і так любов буває, Але вона минає, бо вічна лиш твоя.
Напевне б ти могла, Змінити нас могла.
Моя Джульєтта, от би ти побачила сама, Яка на твоєму балконі настала зима, Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та, Хіба ти б сьогодні мовчала, Джульєтта?