Свеча (памяти жертв голодомора 1932-1933 гг. посвящается...)
На вікні свіча миготіла, Кривді з-за плеча тріпотіла, - До правди летіла - Там, де рідний край, де Україну Голоду нагай шмагав до згину - Не день, не годину. Вогником свіча повівала, Мати дитинча сповивала, Пісні гомоніла Про гірку біду, недолю голу, Про чужу орду кривавочолу - Бодай скам'яніла.
На вікні свіча догасала, Мати дитинча колисала - Не в колисці, ні, Не в колисці, але у труні ... Мертві по ровах - їх мільйони, По німих церквах стогнуть дзвони... Хто ж то Україні, Боже, нині допоможе?..
На вікні свічі не задути, Скарги і плачі досі чути - Усе люди тямлять. Досі жаль до сліз тих, що не впору Їх потяв укіс Голодомору, Тож, вічна їм пам'ять.