На пероні поміж юрби, серед моря людських тривог, Так нежданно зустрілись ми – знову доля звела нас двох. І не знаємо, що сказать, і не в силі знайти слова, А в душі лише біль образ, а на серці печаль одна.
Приспів: Я не вірю тобі, Я не вірю собі, Я не вірю очам, Я не вірю словам. (весь куплет – 2)
Той загублений дивний світ, той непізнаний рай землі, Серед тисячі довгих літ, лиш наснився тобі й мені. Так невпинно минає час і ніщо не повернеш знов, На пероні поміж юрби провели ми свою любов.