“Коханий!” — я пишу це слово навпрошки, Навскіс через листок, і так, немов уперше: Уперше — на віку, і вперше — на віки Учвал через рядки летить високий вершник! Це слово — з задихань, з притислих-к-грудям рук, Це слово вище слів: за ним — вже тільки стогін!.. “Коханий” — видихай, чи: тонко цвьохнув лук, Пустивши в ціль стрілу із простору пустого. І тільки ніжний черк — і отерп по душі: Тривкіше всіх присяг, легке, як дух без тіла, Це слово (о, замри!) — переступом межі, Й нічого вже не бійсь, якщо — переступила…