II. А думка — немов оглав, В якому чуття косіє… Кінчається місяць Ав — І знов не прийшов Месія. Не вивільнитись із пут, Не знести розпуки сеї! — У білій одежі йдуть Пісками сумні єсеї. Ждання їх твердіш скали! Дарма і лівим, і правим Марія із Магдали Кричить: “Я бачила Равві!” — Всує пророчиш, жоно, Всує мужів морочиш! — Клюють пісок, як пшоно, Спадаючі долу очі (В пустелю — в вапно — в бетон: Віки за колючим дротом Сурми Господньої тон Чекать, пересохши ротом): Прийде — як нагорній сніг, Що блиском погляди сліпить, І кине до наших ніг Всі царства й народи світу! І в тому місяці Ав Спаде з нас вигнанча кормига! А що розп’ятий казав — Не писано в наших книгах.