III. (Pieta) …Темний — із надр — огонь, Кров на губах — як сіль: Із пробитих долонь Зціловуватиму біль. Разом в хреста врости б! (Скинули — в купу дров…) Із прохромлених стіп Злизуватиму кров (Так собаки всю ніч Лижуть сторожові!), — Коси рвучи, як гич, З шкірою з голови! Пощо мене не взяв, Равві, в муку свою? — Я б, як оку — сльоза Вимиває вію, Тілом би розтеклась, Всі прийняла б бичі! — Круг тебе в послідню страсть Оливом пливучи!.. Встигли терни врости В шкіру до самих брів… Встань! — говорю, як Ти Лазарю говорив. Я Тебе воскрешу На всі потомні віки (Хай запевняють: грішу! — Хмурі чоловіки) — Я Тебе вознесу На найвище з небес, Всю світову ясу Дам Тобі, Боже, днесь — Всіх народів і мов Рине к Тобі душа! (Нащо здалась любов, Котра — не воскреша?..) ……………… Так і пребуде вовік: Ранок. Жовтява мла. Камінь, відвалений вбік. Світло з Твого чола.