Пригадаю ті волошки, сині квіти, Як волосся твоє ніжно пестив вітер, Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок (ніжний ранок), Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Все минуло, промайнуло, мов розлука, З того часу, як сплелися наші руки. Що сподобав тебе інший я не проти (я не проти), Тож навіщо на весілля мене просиш?
Я прийду, мов не болить мене нітрошки І врочисто принесу тобі волошки. А як будуть синьоокі в тебе діти (в тебе діти) Пригадай оті волошки, наші квіти.
Йдеш заплакана до шлюбу, віє вітер, Він тобі за мене сльози ніжно витер Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози (наче сльози) А між нами заметілі і морози.
Пригадаю ті волошки, сині квіти, Як волосся твоє ніжно пестив вітер, Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок (ніжний ранок), Все минуло, промайнуло, мов в тумані.