Оксана Сливка читає вірш Ліни Костенко - "Шлях на Голгофу" | Текст песни

• Тексты песен
• Оксана Сливка читає вірш Ліни Костенко
• "Шлях на Голгофу"

То ж не була вузесенька стежина.
Там цілі юрби сунули туди.
І плакала Марія Магдалина,
що не подав ніхто йому води.

Спішили верхи. Їхали возами.
Похід розтягся на дванадцять верств.
І Мати Божа плакала сльозами —
та ж поможіть нести йому той хрест!

Чи ви не люди?! Що за чудасія,
дають старцям, підсаджують калік,
а тут іде, ну, добре, не Месія,—
людина просто, просто чоловік!

Юрба гуде і кожен пнеться ближче.
Хтось навіть підбадьорює: терпи,
он вже Голгофа, он Череповище! —
хрущали під ногами черепи.


Сказати б, зброя, це хіба єдине?
Так що б зробили стражники юрбі?
А в цій юрбі малесенька людддина
тягла хреста важкого на собі.

І хоч би хто! Комуу було до того?
Всі поспішали місце захопить.
Воно ж виднніше з пагорба крутого,
як він страждає, як він хоче пить.

І він упав. Аж руки посиніли.
Тоді знайшовся добрий чоловік:
Наморений, ідучи з поля Симон,
що йшов додому в протилежний бік

Коли ж скінчилась вся ця чорна справа ,
і люди вже розходилися ті,—
от парадокс: заплакав лиш Варава,
розбійник, не розп'ятий на хресті.

Чи пожалів?, чи вдячен був Пилату,
чи втямив, темний, раптом щось нове:
що Божий Син таки іде на страту,
а він, розбійник,— він таки живе.