затерті на репіті бедтріпи, я в репі як ніндзя, шух шух шух постріл. кія. відкритий дозвіл. наче на крилах уві снах моя республіка як вишневий сад, репак грай. знеси бошки усім хробакам нах крики у вікнах, в кожній українській хаті диски тупака, бігі, нігерів, що мают ім’я та кипарисового пагорба. виносять намертво, хавай давай, олдскуловий вагон зносить навіть пломби, голова в підлогу крутиться як касета в магнітолі по добрій волі, мій голос наче краска балонів, я тегаю твій мозок, це мій блек бук. я справжнє дерево, що в андеграунді пускає свої корні. ван шот, божевільний почерк. взривний репак, давай забивай в ковпак і хапай комунарівський стаф грай в кожному серці б’ється семпл, моя душа мій мс кожного дня ручка, зошит, тексти, хто моє життя заскретчив не на вітринах, а із підпілля лине у темному лісі покинутий, а може вільний мистецтво бути сильним чи в силі? вітер розірве рубаху як твій мозок брудний саунд лети, лети за поля і за діброви. лети, лети, стиль вишанковий, вишитий словом прийняв позу лотос системний злодій.