Надкусили місяць зорі – бо не поділились. А нам тісно стало в парі – любить не навчились. Шито тонко – швидко рвалось – зовсім перетліло… Що поробиш? Ну не склалось. Так, як ми хотіли.
Надкусили місяць зорі – не насолодились. Зникло з неба наше щастя, чи дощами змилось? Налилися соком квіти – та не розпускались… Народились чужі діти –а ми й не діждались!...
Надкусили місяць зорі – та й навік забули. Люди щастям умивались – а ми й не відчули. Люди гнізда будували – а ми залишили. Люди раєм любувались, а ми нагрішили…
Надкусили місяць зорі – ні собі, нікому. Не зуміли бути разом – будем по одному. Так це важко і не просто – та усе минеться. І твоє ім΄я у порох з часом перетреться.