Пробач, моя нене, за жалобну чорну хустину, За гіркі сльозинки, пролиті по обличчю Твоєму, За вічну сумну новину, принесену у нашу хатину, І за мученицьку ранню смерть, сину своєму!
Не плач, ненько, я відтепер янгол небесний! І молюсь з небес за щасливу доленьку Твою, Та жаль на душі, що навік став безтілесним, Й вже більш ніколи не обійму матір свою!
І вже не побачу Твоє миле й усміхнене личко, Не відчую невтомну ласку материнських рук. Прощайте мої рідненькі, брате й сестричко! Але прошу: не картайте себе, живіть без мук!
Смертельна вогняна рана так нестерпно боліла, Й так важко було здихнути і лилась кривава кров, Я вже не відчував біль й душа в небеса злетіла, Почувши удари дзвонів й тисячі щирих молитов.
Ненько, я не одинокий, - зі мною небесна сотня, Усі ми - мученики-воїни Спаса нашого Христа, Хай в морози Майдан зігрівають промені сонця, І про нашу жертву не забудуть українські уста…