Чуєш...Це не я… Це моє серця до тебе промовляє… Зачекалось бо воно та щось невпинно бажає… Та знаю я його бажання й сам цьому не проти, Але відповідь дасть та, що стоїть навпроти… Зараз слухаєш цю поему й відповідь шукаєш, Та моє серце переконане, що ти її вже знаєш… То ж дослухай слова з глибини душі моєї, А я, як раніше, чекатиму взаємності твоєї… Довго не міг повірити, що нарешті тебе я зустрів, Та в той день був щасливіший за всіх королів! Адже ти наймиліша дівчина у всьому світі. Ти мій янгол, моя богиня й цариця Нефертіті! Нерозумно соромитись, тому хочу признатись, І чи подобаюсь тобі, хочу нарешті дізнатись… Знаю, своє серце неможливо заставити покохати, І для себе найкраще ти маєш право вибирати. Можливо, я недостойний такої красуні, як ти, І про свої щирі почуття хочу тобі розповісти. Коли тебе побачив, відразу серцем покохав, І твоє серце чимшвидше підкорити забажав. Чи це та дівчина, яку я так довго шукав? І своєму самотньому серцю тихо прошептав: “Скажи, не мовчи, закохане серденько моє, Чи нарешті знайшов я коханнячко твоє?” В моїй лівій груді посилилось серцебиття, А в душі запанувало надзвичайно дивне почуття. Повернусь до нашого знайомства. А було це так… Набравши сміливості, завітав до тебе в “Гуден так” Ти вийшла за скотчем, але я тоді тебе дочекався… І з тобою декілька хвилин приємно поспілкувався… Ти сподобалась мені своєю щирістю та добротою, І я забажав завжди бути поруч з тобою… Так, 20 квітня змінило моє холостяцьке життя, А твоя чарівна усмішка пришвидшила моє серцебиття… Але познайомились ми раніше у соціальній мережі, Були тоді незнайомцями й один одному чужі. Написав тобі повідомлення і його надіслав І в цей весняний день твоєї відповіді чекав. Та ти не заходила у вк й дні в очікуванні минали, І 2 квітня ми про один одного дещо дізнались… Ти відповіла мені…Почали спілкуватись... І я не міг в таке янголятко не закохатись! Розмалювала яскравими фарбами моє життя, Коли бачу тебе вживу посилюється серцебиття, Ти надзвичайно мила, ніжна і прекрасна! Твоя усмішка чарівна, сонячна й ясна. Прекрасне біле личко і незрівнянна красота, Твоя мудрість, щирість й доброта, Не дають моєму серцю щоденного спокою, Адже пришвидшено воно б’ється поруч з тобою. Софійка! Я хочу, щоб ти була дівчиною моєю! І половинка мого серце прагне поєднатись з твоєю, Тому прошу, лиш не мовчи, та не кажи не знаю, Бо через це впевненість в собі я втрачаю… Час іде... Невпинно й безоглядно дні минають… І наші серця до більшого нас закликають. Якою буде твоя відповідь, поки ще не знаю, І якою вона б не була я з нетерпінням чекаю…