Твої сльози, твої крики вже нічого не варті.
Ти ж програла своє серце чужому у карти
Та й розвіялось кохання, як його й не було.
А ти досі ще не знаєш, чого серце прагнуло…
Я, неначе жива статуя, – без думок, без слів.
Чому скрізь не те, чого нестерпно так хотів?
Чому всі й навіть ти стали чужими людьми?
Було ж колись не так: такими рідними були.
Ти ж казала: “ Нікому й ніколи тебе не віддам!”
Де ж твоя вірність в коханні, лицемірна мадам?!
Я навчив тебе цих почуттів, та ти полюбила,
Полюбила іншого. І моєю любов’ю мене вбила…
Я навчив тебе радіти, терпіти, але не страждати.
Та вогонь кохання не буде, які раніше, палати.
Я дав тобі крила та навчив в небесах літати,
Та ти розбила серце, але забула його розтоптати…
Ти для мене більше, ніж всесвіт, миліше зорі.
І хоча написано вже сотні таких історій,
Але ти – моє життя, моє вічне кохання.
Ти ж бо моя мрія, моє оспіване бажання.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1