Осінь така мила, Осінь славна. Осінь матусі їсти несе: борщик у горщику, кашка у жменці, скибка у пазусі, грушки у фартушку.
Осінь така мила, Осінь славна. Прийде, поставить: мамо, спите? Підведуться мати: — Це ти, моя доню? — Я ішла все лісом, дуб мене за хустку, він хотів догнати, борщик однять!
Осінь така мила, Осінь славна: — Мамо, мамусю, чом не їсте? — Бистро подивились очі матусі, зсунулось тіло, звісилась рука...
Осінь така мила, осінь славна: — Мамо, мамусю, чом не їсте?
ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ
Одчиняйте двері — Наречена йде! Одчиняйте двері — Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть... Одчинились двері — Горобина ніч! Одчинились двері — Всі шляхи в крові! Незриданними сльозами Тьмами Дощ...
Я КЛИЧУ ТЕБЕ...
Той сад, і ніч, і зорі - де вони тепер? Згадай, як весна цвіла, зі мною ти рада йшла. А в серці - мов крик... А серце розривалось, бідне, прощалось з тобою навік. Ти їдеш в далекий край... прощай, люба, прощай! Ой строгий життя закон: востаннє глянь з вікон,- я кличу тебе весь час, життя ось розлучить нас! Як гарно було нам! Та я... я знову сам.