Доля в кожного своя: той в любові, той у смутку живуть. Хто як вміє, так живе, вибирає кожен власний свій путь. Та забуть не можу я, як в мороз серед зими - біль в очах, серце крає жаль: Бомж старий, дитина сирота, просили: \"Хліба дай\".
Те дитя, невже його життя в десять літ не має майбуття? Хоче та дитина-сирота ніжності й тепла. Той старий, що вже життя прожив, чверть років у розпачі пропив... Не судіть, можливо, цей старий дітей похоронив.
Свого сина я згадав: нагодований, в любові, в теплі. Все, що мав, тоді віддав, зодягнув і допоміг їм, чим міг. Слово Бога пригадав: \"Люби інших, як самого себе\". На коліна впав, я ридав, у Бога я благав, щоб людям щастя дав.
{Те дитя, невже його життя в десять літ не має майбуття? Хоче та дитина-сирота ніжності й тепла. Той старий, що вже життя прожив, чверть років у розпачі пропив... Не судіть, можливо, цей старий дітей похоронив.} - 2 р.