Олег Олейник - Віртуальна історія... | Текст песни

• Тексты песен
• Олег Олейник
• Віртуальна історія...

Віртуальна історія…

Я їй любов не обіцяв ніколи.
Ніколи через неї я не пив…
Не говорив, що серце в грудях коле,
Напевно, її просто не любив…

Її волосся не тримав руками
І з нею спільних фото я не мав,
Але про неї думав я ночами.
Я її голос часом уявляв…

Приспів:
Я відчував, коли,
Коли мені не слід писати,
Я знав – в моїх словах,
В иоїх словах нема потреби.
Це почуття, таке.
Його мені не передати,
Бо слів таких
Не знають навіть і на небі.

Писав слова і, часом, поспішав.
На відстані в розбитих сто ілюзій –
Я просто знав, що є одна душа,
З якою ми… Лиш віртуальні друзі.

Напевно все… Та, певно, трошки більше,
Слова були не ті, що зазвичай.
Чомусь хотів писать для неї вірші…
Ба навіть мріяв пити з нею чай…

Приспів.

Пишу і зараз… Якось аж банально…
Клавіатура. Попільничка. Кава.
Все так і залишилось – віртуально,
А виправдання лиш – «так карта впала».

А я на думці знов себе ловлю,
Коли надворі ніч блукає срібна.
Напевно я її ні, не любив,
Але душі моїй… Вона потрібна!

Приспів.


Олег Олейник еще тексты