ми ділили наче пиріг безжалене сонце зернами калина вишивала наші стиглі серця весні віддавали терпкій спів немов нашій донці але раптом дійшли до кінця
крижана вода накриває ледь ледь більше я не буду писати про смерть більше я не буду цілувати твої холодні долоні більше ти не будешь обіцяти мені про те що прийдешь сьогодні у сні про те що розріжешь мов холодний свинец розжарені скроні
може відцвіло в один день наше кохання може обмануло усіх мінливе буття міцно у долонях тримаю забуте бажання та назад вже нема вороття
крижана вода накриває ледь ледь більше я не буду писати про смерть більше я не буду цілувати твої холодні долоні більше ти не будешь обіцяти мені про те що прийдешь сьогодні у сні про те що розріжешь мов холодний свинец розжарені скроні
крижана вода накриває ледь ледь більше я не буду писати про смерть більше я не буду цілувати твої холодні долоні більше ти не будешь обіцяти мені про те що прийдешь сьогодні у сні про те що розріжешь мов холодний свинец розжарені скроні