Хто ж тебе, бісову, вигадав, моя велика, як море, любов Я навіть зорям завидую, Що можуть скрізь милуватись тобой Чим би тебе я не балував, Які дарунки б тобі не носив Правду казав, чи обманював, Ти відхиляла надії мої.
Приспів: Вітер милує пустелі, місяць зірки, а сонце – поля Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений Я.
Довго котила метелиця, Сніги сипали в душу мою Серце моє не розірветься, Його тобі я цілком віддаю Хто ж тебе, бісову, вигадав, моя велика, як море, любов Я навіть зорям завидую, Що можуть скрізь милуватись тобою