Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.
Хтож тебе, бісова, вигадав, Моя велика, як море, любов. Я, навіть, зорям завидую, Що можуть скрізь милуватись тобой. Чим би тебе я не балував, Які дарунки тобі не носив. Правду казав, чи обманював Ти відхиляла надії мої.
Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.
Довго крутила метелиця, Сніги сипали в душу мою. Серце моє не розірветья. Його тобі я цілком віддаю. Хтож тебе, бісова, вигадав, Моя велика, як море, любов. Я, навіть, зорям завидую, Що можуть скрізь милуватись тобой.
Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я. Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.