Погас останній вже сонця промінь, Сумним акордом прощався день Приходить знову вечірній спомин На нашу розмову в сяйві ліхтарень.
І тільки в мріях ти вже прилинеш, Мов гомін щастя з минулих днів, А на прощання знов усміх кинеш, Що полонив бідне серце мені.
Усміх твій таємничий так звабливо манить, І мене, наче кличе, в найщасливішу мить, Усміх твій таємничий, серце вразив тоді А любов відлетіла бо розлуці згоріла Твоя клятва мені
Ще досі сниться у снах звабливих, Манить блаватом з-під довгих вій, Хоч вже не прийдуть ті дні щасливі, Де щастям здавався обрій наших мрій.
Запізно нині. З очей полуду Життя стряхнуло, мов цвіт рясний, І тільки в серці твій усміх збудить В самотні дні спогад цей чарівний.
Усміх твій таємничий так звабливо манить, І мене наче , мов кличе, в найщасливішу мить, Усміх твій таємничий, серце вразив тоді А любов відлетіла бо розлуці згоріла Твоя клятва мені