Вирішив поїхать я з рідного села, Бо у нас у клубі развлєчєнієв нема. Я надів кухвайку, чоботи напер, Чмокнув в морду Гальку і у Київ я попер.
Поробив з півроку на об'єднанні \"Азот\". Став я хлопець городський. Я тепер-тепер не тот. Ну а раз в Сайгоні з хлопцями набравсь - У відділення попався - ну і там робить оставсь.
Всі мене бояться, як у формі я. Я страшний тепер, я страшний тепер міліціонер. Нащо мені тепер Каліфорнія? В мене свій готель, де дають постель за один рубель.
Якось на бенкеті, а були з кумом \"під шафе\", Там естрада файна грала, караоке заводне. Я вскочив на стола, в когось вирвав мікрофон Та й почав собі волати, немов поранений гібон.
Але там були крутії, та й почався кавардак. А влучив хтось мені по пиц і, кум єму дістав п’ятак. Потім я хотів - той плаче: \"Я є відомий продюсер. Хоч? - зроблю тебе артистом!\" - От і співаю я тепер.
Всі мене кохають, бо відоми я. Ценний баритон ллється із вікон... Радіо Шансон. Нащо нам тепер Каліфорнія?! В нас є свій музон, закликає й он до любимих зон.