Хтож тебе, бісова, вигадав, моя велика, як море, любов.Я, навіть, зорям завидую, що можуть скрізь милуватись тобой.Чим би тебе я не балував, які дарунки тобі не носив.Правду казав, чи обманював ти відхиляла надії мої.Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля.Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.Довго крутила метелиця, сніги сипали в душу мою.Серце моє не розірветья. Його тобі я цілком віддаю.Чим би тебе я не балував, які дарунки тобі не носив.Правду казав, чи обманював ти відхиляла надії мої.Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля.Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля.Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.