Через Червоне море літ йшли ми пустелею спотикань до ЗЕМЛІ ОБІТОВАНОЇ щоб зрозуміти НАРЕШТІ – ось вона під ногами – ЗЕМЛЯ СВЯТА – храм наш осквернений Тут кров текла і тлів хліб тут ворог топтав квіти-ікони І плакала Богородиця на чужині народжуючи… Але кров стала джерелом води живої а хліб став СЛОВОМ і повернулися ангели із заслання з пекла на небо землі своєї Посміхнулося Немовлятко народжуючись знов на святій землі обітованій в КАЛИНОВІЙ КОЛИСЦІ