Куди ведуть мене вітри, зірки і сонце, Вони малюють від руки одвічний компас. Як не ховав дорожній пил сліди в минуле, Колись знайомі два шляхи знов перетнулись.
А літній дощ, за ніч сховає твої сліди В руці квиток, звіряю дату - вже час іти.
Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось, Наші долі у руках заповітних мрій. Неважливо хто звернув . . . колись.
Чому тяжіє компас мій туди де ти є? Чому збираєм знов і знов уламки мрії? Чому знаходжу погляд твій завжди і всюди? Я пам"ятаю, не забув і не забуду.
А перший сніг до ранку вкриє твої сліди І як завжди - ти знов далеко, зникаєш ти.
Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось. Наші долі у руках заповітних мрій. Не важливо хто звернув.
Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось. Засинаем на руках заповітних мрій Неважливо хто звернув . . . колись.