Через пальці просієш слова. Лиш читати Не давай їх нікому – спали краще якось. Бо там твої будні в коротких цитатах, Двоє колишніх… фальшивих, ніяких. Там твоя пам’ять знервованим почерком, Кожен рядочок, мов накрохмалений. Люди часто не знають чого вони хочуть, Проте їм постійно скрізь тісно і мало. А в тебе є все, у тебе є: Ти є і Ти є, Що розвитку прагнеш, а іноді – друзів. Гуляючи вдень загазованим Києвом, Будь тут і тепер, а тілу дай смузі.