Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе - І струмінь власної душі Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани... Тут ллються пахощі густі, Там гнуться верби п'яні.
Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, - Гори! Життя - єдина мить, Для смерті ж - вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає? Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості На свято радісне квіток, Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас - боги скупі, Над нас - глухі й нечулі..." . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її - Знов молодість не буде!"
Справжнє ім’я: Олександр Іванович Кандиба
Історія написання: у ранній творчості Олександр Олесь передусім постає як яскравий лірики, тема кохання для якого є однією з найулюбленіших поряд із темою громадянською тематикою. Це й не дивно: поет закоханий (саме майбутня дружина 1904 р. почала називати його Олесем), бере участь у суспільному житті, наприклад, відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві (1903) тощо. Маючи жвавий темперамент і любов до життя, митець співає хвалу цьому світу, природі, ідеальність якої суголосна життєствердним настроям митця.
Рік створення: 1907.
Збірка: «З журбою радість обнялась».
Напрям: модернізм.
Течія: символізм.
Рід: лірика.
Жанр: вірш (романс). Поезія «Чари ночі» Олександра Олеся стала популярною як пісня (романс), що при цьому довго вважалася народною.
Тематичний різновид: інтимна лірика.
Тема: скороминущість людського життя, тимчасовість життя людини на землі; момент кохання.
Ідея: утвердження кохання як найважливішого в житті людини, як сенсу життя; заклик насолоджуватися життям перед обличчям тлінності; гімн природі й красі.